1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Перепустка в вирій (63)

Темп нашого існування - космічно шалений. У намаганні встигнути, зловити, осягти неосяжне ми підганяємо самі себе: швидше! швидше! Що там  подумати - просто зупинитися й побачити щось окрім намічених цілей і то годі. Але іноді таки зупиняєшся. Озираєшся здивовано і  пригадуєш: душі народжуються крилатими. І вони прагнуть своєї природної стихії, свого неба. А світ, як і за часів Григорія Саввича, ловить. А побут плете такі зручні тенета! І іноді почуваєшся таким знекриленим, що, здається, для того, щоб податись у вирій - і то потрібна віза. Чи хоча б перепустка. Кожному - своя.

Хай буде день, в якому опадаєШматочок сонця в спраглі наші очі.Буває – дощ. Буває – життєдайний.Буває, заливає дні і ночі.   І буде ніч. Бо ночі – як не бути.Веселий безмір. Золото на чорнім.П’янке видіння: келих і отрута.Сумне знання: на все чекають жорна.   І буде вдих, що прагне верховіття.І видих, що вціловує коріння.Не бути. Бути. Бути – і не…
Тобою снять. Тобою тихо марять.Ти ще в душі собою не проріс,А вже – бредеш, а вже на тебе караІ ось – пан Біг, і ось тобі - поріг   Тобі біди дорогою не станеТи тиху муку виплачеш до дна.Вцвіте у тебе болісно осаннаСолоним смаком темного вина.   Й тоді – по всімТоді прийде безпам’ятьТебе розмиє сонна течія І протечуть піски…
Сторінка 2 з 2