1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (321)

Сніг – тепер як торік. Як кілька років тому. Небо таке ж вгорі. Кат поважа – тюрму. Катові – лише хліб. А от видовищ – катма. І перегній – землі. Тільки людей нема. Далі – святкові дні. Далі – промов бедлам. Чом ми такі – одні? Рідна земля – мала? Ти ще живеш – чи ні? Чому гірчить вино? Колір…
18.02.20

БЛЕФ

У нас на руках — суцільні козирні тузи. На наші вуста натягнено усміхи з гуми. Зелене сукно лежить зморшкуватим глумом. Захоплива гра: ми знаємо тільки ази. Всі наші слова навряд чи відтворюють суть. За ними стоїть вагання і зляканий сумнів. Всі карти розкрити тепер було б нерозумно: За козирем сміху ховається “шісткою” сум. О, як ми чуття маскуєм невправно свої!…
Сторінка 1 з 8