1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (381)

Ти мимоволі вбив –Той що – пробачу:Не мав скарбів –Тому й допіру – бідний.Лягатиму до рук…Та що незрячим:Що грошик золотий,що грошик – мідний.А що вже маєш –поклади в кишенюДарма, що яі нині – не безцінна.Але – коханка, друг,і наречена.В одному – три.І всього мого віна.Втім, нині цеі справді ні до чого.Колись відчуєш,до води припавши.Я знаю. Ти – не знаєшголовного:Твоя. Учора.Нині.…
Свято скінчилося.Святу, напевно, капець –Зраджено всіх,хто хотів залишитися цілим.Бач – кошеня.І не обов’язково – сліпе.Я його пещу.По тОму відсвічує білим.Хочеш мороки – цей світ намалює тобіВсі барельєфи,порізьблені вітром і часом.Це – лише збіг.Як не кидай, однаково – збіг!Тихо прокинься.Рятуйся журбою і квасом.Знаєш, тобіоблітають планети на слід.Зорі тебеупізнають, аби захотіла.Тільки одне:ти навіки належиш землі –Крилами, болемі, що найреальніше, – тілом.
Сторінка 1 з 10