1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (93)

Проминає доба знетямлена Дотлівають мости підпалені Я тобі обіцяю, життя моє: Не піду за водою талою   Не згорю восени багаттями Не замру перетлілим лІтеплом Ти до зустрічі відчуватимеш Я об долю взуття не витерла   Не забула про нас між клопотом Не забила на нас межиночі Ні, мене не прив’яжеш побутом Не наріжеш із мене віниччя   Не зупиниш…
Пробач, безімення – для імені, певно не час – У чорне й зелене, два кольори імені нас   Пірнаю не в бутлі, Де вже загіркає вино – В минуле й майбутнє, Що нині здається – одно   Ти ще пам’ятаєш? Ми плутали щітки і сни Причащені таїнств, учились чужої вини   Не пити й не мучать, Не вчити, як гаяти…
Сторінка 1 з 3