1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (121)

Ти на мить дослухаєшся: чим позначається день – Опливанням снігів, що позаздрили меду й вощинам? Білим розсипом сміху останніх крижин де-не-де? Чи твоїм прокиданням у казці – ось так, без причини?   Застигаєш, упіймана: бачать тебе береги Ручаїв і річок, не перейдених бродом – босоніж, Знаєш: прийде минання і значень, і слів, і ваги. І залишиться - знак, що протанув…
Хай буде день – зелений і терпкий Прозорий перший лист сухого дуба Якого синій запах – наче згуба, Останній дар коханої руки. Таке його народження сумне – Не всупереч, а за бажанням Юди Він у моїй історії пребуде Як зрада мною – давньої мене, Як скривлення нове колишніх вуст, Очей колишніх погляди торішні… Я всі замки перецілую ніжно Їх бачити…
Сторінка 1 з 3