І залишаться - вірші (287)
02.07.18
Тепер твоя довіра тане
Тепер твоя довіра тане Немов останній промінь дня – Стільком зізнатися в коханні В жагучих віршах і піснях! Стільком віддати шепотіння Палких живих безтямних слів!.. По них залишилися тіні І перекинуті столи. Та що похилені знамена – Вони, посивілі в боях, Не дочекалися від мене Лише два слова: «Я – твоя». 1997
Опубліковано в
І залишаться - вірші
27.06.18
В прозорім повітрі розлита отрута
В прозорім повітрі розлита отрута І крилами вітер тріпоче ізнов Мій смуток шепоче: не чути, не чути Не чути нічого про світлу любов Отруєний подих весна розливає І входить, повита прозорим плащем Та серце сумує: не знаю, не знаю Не знаю, чи зможем ми стрітися ще Зітхаю - і болем стискаються груди Хоч усмішка тиха тривожить вуста, Та…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Все має статися в Я зроду тут живу (12.09.19)
- Маленький світ опадає долу в І залишаться - вірші (09.09.19)
- Злітає листками кленовими в Я зроду тут живу (07.09.19)
- Це не горе. А якщо горе… в І залишаться - вірші (31.08.19)
- У першому дні дощів в І залишаться - вірші (27.08.19)
- Певно, я ще лишаюсь у грі в І залишаться - вірші (27.08.19)
- Послухай, я хочу сказати тобі в Я зроду тут живу (27.08.19)