І залишаться - вірші (245)
15.02.18
Я от думаю- стільки ніжного
Я от думаю – стільки ніжного Неймовірного, незбагненного Мов не стало мене, колишньої, Полоненої Полонила – я Виціловують трави стеблами Прихиляючи ніч до всесвіту Звідки стільки аж дива теплого, Опівнічного, безсловесного І лиш зорі всі – у сторожу нам, Долі свідками випадковими Мій некликаний, неворожений… Незворотністю подарований 06.06.12
Опубліковано в
І залишаться - вірші
13.02.18
Не клич мене до себе
Не клич мене до себе, любий мій Безцільних слів не витрачай даремно Безглузда ніч - вона така буремна На вулиці так холодно і темно, Що морок залипає поміж вій Не клич, я від утоми ледь жива Іди один – цей світ такий широкий Ти опізнився рівно на півроку Немає сенсу знов лічити кроки І рахувати заново слова 1991
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Од минулого кладка в І залишаться - вірші (22.01.19)
- Ну от і все. Лишатимусь на чатах в І залишаться - вірші (21.01.19)
- Ти не вчив мене тиші в І залишаться - вірші (18.01.19)
- І до самого сходу в І залишаться - вірші (16.01.19)
- Думки й чуття немов зім’ято всі в І залишаться - вірші (16.01.19)
- Крапель достиглим звуком в Ключі від ранку (14.01.19)
- Пройде безліч віків в І залишаться - вірші (14.01.19)