І залишаться - вірші (297)
22.08.18
Десь далеко розгулюють смерчі
Десь далеко розгулюють смерчі І дзвенить золотий суховій… Я така безпорадна і змерзла В зачарованій тиші твоїй. Сиві хмариська, зливами гнані, Захлинаються громом. О ні! Не проси мене лишитись на ніч – Мені боляче. Зимно мені. Не зігрітися снами старими Не прогнати мовчанням біду Попрощаюся. Рипну дверима. Озирнуся. Заплачу. Піду. 1996
Опубліковано в
І залишаться - вірші
13.08.18
Брама плаче
Брама плаче. Рипіння стікає По стовпах іржею і брудом Видихають залізні груди Пил і порох, намиті віками Місто кориться. Стелиться місто Під залізні кроки прогресу. І поволі марніє Всесвіт Ніби жах викривляє риси Дорогого комусь обличчя Вересень 1996
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Гірка пігулка болю в Мелодія вічних прощань (20.11.19)
- Поезію Марини Брацило в сучасному літературознавчому і культурологічному дискурсі вивчали учасники засідання круглого столу в ЗНУ в Новини (20.11.19)
- Колискова викладачу в Пісні (18.11.19)
- Я хочу на пасіку, в літо щедре в Сонцетяжіння (14.11.19)
- Може, й правду розказали в Я зроду тут живу (13.11.19)
- Круглий стіл. 14 листопада (оновлено) в Новини (12.11.19)
- А музика – скрізь в І залишаться - вірші (11.11.19)