І залишаться - вірші (338)
06.11.18
Мовчальний тиждень усе триває
Мовчальний тиждень усе триває. Кавалки тиші, мов лід, поколото. Багатих купа на німування. Мені не треба такого золота. От тільки скарги ніхто не прийме. Усі у змові. Тож гра – триває. Я забуваю твої обійми. І пальців пахощі – забуваю. Така сторінка – не перегорнеш. Почни спочатку. Сумнівна втіха… І лиш пульсує в моєму горлі Затерплий дзвоник твойого…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
05.11.18
І єдине, що залишилося
І єдине, що залишилося – Степ. Всім подяка: йому закривавлено груди Тільки знаєте – зерно. Воно все одно проросте І прихилиться. Тим – кого майже не буде Я не знаю, до кого я зараз кажу Але в силу колосся я вірю ще більш, ніж у Бога Котрий плаче й сміється попри ілюзорну межу За якою уже – окрім Степу…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Навколо вогні і роси в Благовіст (06.04.20)
- Можливо, це і був вчорашній сон в І залишаться - вірші (01.04.20)
- Сонце в небі розлилося в І залишаться - вірші (30.03.20)
- Світ такий, як завжди в І залишаться - вірші (28.03.20)
- Ходи собі легко в І залишаться - вірші (26.03.20)
- Сірий світ спалахне – і розкрає в І залишаться - вірші (24.03.20)
- Стисну скроні гарячі в І залишаться - вірші (24.03.20)