І залишаться - вірші (311)
17.09.18
Ти мене проквітуєш
Ти мене проквітуєш – Я кинуся долі Пелюстками зів’ялими: Вітре! Неси!.. Осінь тихо заснула І повні стодоли Золотаво-пшеничної Диво-краси Та уже солов’ям Захлинутися вітром Неможливо. Бо вирій Їх далі поніс Сиві коси ковильні Заплутані світло Поміж інших заплутаних Літяних кіс Квасолі прозирають з-за квітів незрячих І стернево сміється Останній зажин Хай минає це літо: Мене ти не бачив,…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
17.09.18
Звивається стежка
Звивається стежка Молочно-крихким оксамитом Життя перейти – не травиною в полі прожити Мій відчай зимою Горить з прохолодою м’яти… Нелегко чужою У світі себе відчувати Листопад 1993
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Потім скажуть в І залишаться - вірші (21.01.20)
- Cалат «Глибочанський» в Кулінарія (20.01.20)
- Хіба що тінь обнімуть руки в І залишаться - вірші (18.01.20)
- Мені здавалось: ти мене гукав в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Не так це вже і важливо в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Небо над містом холодне в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Щось ми стали часто бачитись в І залишаться - вірші (13.01.20)