І залишаться - вірші (220)
27.10.17
Назови мене чи назви
Назови мене чи назви Дивовижею а чи дивом Прояви мене, прояви Я існую лиш негативом Тихо лаюся – мов молюсь Розтираю у кров коліна Не існую зі знаком «плюс» Чи й існую – зі знаком «мінус» Проявляюся – ледь жива – Ледь відсвічую пурпурово Той назвав тебе – хто назвав – Реактивом моєї крові Офіруючи самоті Дотеперішні…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
23.10.17
Проминає доба знетямлена
Проминає доба знетямлена Дотлівають мости підпалені Я тобі обіцяю, життя моє: Не піду за водою талою Не згорю восени багаттями Не замру перетлілим лІтеплом Ти до зустрічі відчуватимеш Я об долю взуття не витерла Не забула про нас між клопотом Не забила на нас межиночі Ні, мене не прив’яжеш побутом Не наріжеш із мене віниччя Не зупиниш…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Ті, що мені обіцяли колись в Пам’ять козацького степу (19.11.18)
- Я зупинюся. Наче кровообіг в І залишаться - вірші (19.11.18)
- Мені здавалось ти мене гукав в І залишаться - вірші (16.11.18)
- Чуєш чи не чуєш… в І залишаться - вірші (14.11.18)
- Та веселка мені не дає спокою в І залишаться - вірші (14.11.18)
- Сни мої- шиті шовком в І залишаться - вірші (12.11.18)
- Ну, понеслося в І залишаться - вірші (12.11.18)