1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (320)

07.06.18

REQVIEM

«Зажурилась Україна…» /з народної пісні/ Зажурилась Україна, Соромом повита. Ще лишилось покриткою По світу пустити Шукать правди. Нема її! І світ цей – омана. Хто побачить, хто розкаже? А слухати стане?! Кажуть: доля є: Не вірте! Нема її в світі. На ганьбу та умирання Ростуть наші діти. Кажуть: діти. Раби ростуть! Бидло поніміле! «Як кровиночку кохали…» – Досить вже. Зростили! Вже нас…
В краю, де росяні лелітки, Де сходять зорі на світанні, Я відшукаю дивну квітку, Що захищає від кохання.   І там, де вітрова оселя, На схилах гір зеленооких У мовчазних, незламних скелях Я врешті відшукаю спокій.   Бо там, сховавшись у камінні, Мов чисте джерело, ясніє, Навколо сиплячи проміння, Та квітка росяна – Надія.   Їй добре там, в краю…