1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (307)

І. СТРАХ Не знаю, що зі мною: я боюся Невірних слів, непевних почуттів Боюсь перебувати в вічнім русі, Боюсь заснути тишею віків   Мій страх живе безплотними чуттями Невидимий до певної пори, Та сон минає. Зустріччю між нами Розпочинає він прелюди гри.   І знову я вчуваю, що із мене Не зможуть народитися слова Такі, щоб долу ти схилив знамена…
Не ховай у серці зневагу І не кидай словами в мене Я не сміх, не пуста розвага, Я – сон-зілля ясне зелене.   Я – твій сон весняний чарівний, Я – сліпуча, п’янка омана, Я – твоя польова царівна, Я – веснянка, давно чекана...   На світанні відкриєш очі - І побачиш мене в повітрі... Хочеш, я тобі напророчу Щастя…