І залишаться - вірші (320)
07.06.18
REQVIEM
«Зажурилась Україна…» /з народної пісні/ Зажурилась Україна, Соромом повита. Ще лишилось покриткою По світу пустити Шукать правди. Нема її! І світ цей – омана. Хто побачить, хто розкаже? А слухати стане?! Кажуть: доля є: Не вірте! Нема її в світі. На ганьбу та умирання Ростуть наші діти. Кажуть: діти. Раби ростуть! Бидло поніміле! «Як кровиночку кохали…» – Досить вже. Зростили! Вже нас…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
05.06.18
В краю, де росяні лелітки
В краю, де росяні лелітки, Де сходять зорі на світанні, Я відшукаю дивну квітку, Що захищає від кохання. І там, де вітрова оселя, На схилах гір зеленооких У мовчазних, незламних скелях Я врешті відшукаю спокій. Бо там, сховавшись у камінні, Мов чисте джерело, ясніє, Навколо сиплячи проміння, Та квітка росяна – Надія. Їй добре там, в краю…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- БЛЕФ в І залишаться - вірші (18.02.20)
- Наше світання, наша розмова в Мелодія вічних прощань (17.02.20)
- Благословляю відстань тричі в Мелодія вічних прощань (16.02.20)
- Випало небо снігом в І залишаться - вірші (12.02.20)
- Дещо про місяці в І залишаться - вірші (11.02.20)
- Боляче тілу в І залишаться - вірші (10.02.20)
- Навряд чи поети писатимуть в Сонцетяжіння (10.02.20)