І залишаться - вірші (338)
13.08.18
Брама плаче
Брама плаче. Рипіння стікає По стовпах іржею і брудом Видихають залізні груди Пил і порох, намиті віками Місто кориться. Стелиться місто Під залізні кроки прогресу. І поволі марніє Всесвіт Ніби жах викривляє риси Дорогого комусь обличчя Вересень 1996
Опубліковано в
І залишаться - вірші
09.08.18
Втомившись від намарної жаги
Втомившись від намарної жаги, Почну писати втомлено і чемно. Я заримую смутки і борги З ім’ям того, хто став постійним щемом Що затруїв немовлені слова, Прихований у снах і ворожіннях. Існує світ, де я іще жива Двоянусом – коханка і дружина. Існує день, де я іще сміюсь Оплутуючи сміхом, мов шовками Того хто залишився у раю Після падіння…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Можливо, це і був вчорашній сон в І залишаться - вірші (01.04.20)
- Сонце в небі розлилося в І залишаться - вірші (30.03.20)
- Світ такий, як завжди в І залишаться - вірші (28.03.20)
- Ходи собі легко в І залишаться - вірші (26.03.20)
- Сірий світ спалахне – і розкрає в І залишаться - вірші (24.03.20)
- Стисну скроні гарячі в І залишаться - вірші (24.03.20)
- Ти мені наснився сьогодні в І залишаться - вірші (20.03.20)