І залишаться - вірші (287)
15.02.18
Я от думаю- стільки ніжного
Я от думаю – стільки ніжного Неймовірного, незбагненного Мов не стало мене, колишньої, Полоненої Полонила – я Виціловують трави стеблами Прихиляючи ніч до всесвіту Звідки стільки аж дива теплого, Опівнічного, безсловесного І лиш зорі всі – у сторожу нам, Долі свідками випадковими Мій некликаний, неворожений… Незворотністю подарований 06.06.12
Опубліковано в
І залишаться - вірші
13.02.18
Не клич мене до себе
Не клич мене до себе, любий мій Безцільних слів не витрачай даремно Безглузда ніч - вона така буремна На вулиці так холодно і темно, Що морок залипає поміж вій Не клич, я від утоми ледь жива Іди один – цей світ такий широкий Ти опізнився рівно на півроку Немає сенсу знов лічити кроки І рахувати заново слова 1991
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Все має статися в Я зроду тут живу (12.09.19)
- Маленький світ опадає долу в І залишаться - вірші (09.09.19)
- Злітає листками кленовими в Я зроду тут живу (07.09.19)
- Це не горе. А якщо горе… в І залишаться - вірші (31.08.19)
- У першому дні дощів в І залишаться - вірші (27.08.19)
- Певно, я ще лишаюсь у грі в І залишаться - вірші (27.08.19)
- Послухай, я хочу сказати тобі в Я зроду тут живу (27.08.19)