1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (243)

Ще не час. Вони іще чужі, Ці слова, не мовлені тобою. Зброєносці. Хлопчики – пажі. Ну хіба підносити набої   Ось вона, вся королівська рать Гарно вбрана у святкові шати Що за очі – ладна помирать А за Слово - в вічності лишатись   І ось так. І дотепер – живі А здавалось: молоде, зелене… Чи таких примхливих бачив світ?…
Вікна, що світла просять Луки, що снять квітками Так і приходить осінь Плутаними стежками   Клякнуть замерзлі граби Осінь іде лукаво: Запахом стиглих яблук Памороззю на травах   Осінь – дзвінка шаманка З бубном низького сонця – Сонця холодних ранків – У золотій долоньці   Спить хриплуватий голос Неба – ловця мелодій Стигне усе навколо Теплий лише твій погляд
Сторінка 6 з 6