1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (259)

Колискову для тебе Я виплету із безсоння Засинай помаленьку. Гойдатиму береги. На повіки утомлені ляжуть легкі долоні, Невагомі долоні – щоб ти не відчув ваги.   Засинай у лататті. Воно заплелось, мов постіль,- Золотаве латаття тонких найніжніших слів Дихай легко, мій сонячний Сни пробігають босо Ні один не стривожить хіба промайне на склі.   Буде ніжним і лагідним шепіт твоїх…
Коли синє звучання прокинеться в струнах твоїх, – Наче терпко повіяло синім ожиновим вітром – То опинишся ти по коліна в закляклій траві, Що останніми спазмами ловить осіннє повітря.   Коли стануть круг тебе, мов варта, чиїсь голоси, Коли іскрами бризне, мов ватра, стривожена пам’ять, – Ти впадеш, мов у безвість, в цю темну ожинову синь, Деручи на лахміття байдуже…
Сторінка 7 з 7

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА