І залишаться - вірші (345)
23.10.17
Проминає доба знетямлена
Проминає доба знетямлена Дотлівають мости підпалені Я тобі обіцяю, життя моє: Не піду за водою талою Не згорю восени багаттями Не замру перетлілим лІтеплом Ти до зустрічі відчуватимеш Я об долю взуття не витерла Не забула про нас між клопотом Не забила на нас межиночі Ні, мене не прив’яжеш побутом Не наріжеш із мене віниччя Не зупиниш…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
20.10.17
Пробач, безімення
Пробач, безімення – для імені, певно не час – У чорне й зелене, два кольори імені нас Пірнаю не в бутлі, Де вже загіркає вино – В минуле й майбутнє, Що нині здається – одно Ти ще пам’ятаєш? Ми плутали щітки і сни Причащені таїнств, учились чужої вини Не пити й не мучать, Не вчити, як гаяти…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Тужавіє туга в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (29.06.20)
- Але що це? Ти знову — утік в минуле в Мелодія вічних прощань (25.06.20)
- Я – втеча, я – вічна втеча в І залишаться - вірші (24.06.20)
- Блідне зойк матіоли в Мелодія вічних прощань (22.06.20)
- Тьмяно чомусь в дзеркалах в Сонцетяжіння (20.06.20)
- НЕВІДВОРОТНІСТЬ в Сонцетяжіння (19.06.20)
- Згадаймо в Новини (16.06.20)