І залишаться - вірші (258)
23.08.14
Коли синє звучання прокинеться...
Коли синє звучання прокинеться в струнах твоїх, – Наче терпко повіяло синім ожиновим вітром – То опинишся ти по коліна в закляклій траві, Що останніми спазмами ловить осіннє повітря. Коли стануть круг тебе, мов варта, чиїсь голоси, Коли іскрами бризне, мов ватра, стривожена пам’ять, – Ти впадеш, мов у безвість, в цю темну ожинову синь, Деручи на лахміття байдуже…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
16.07.14
Тоншають контури
Тоншають контури - Памороззю беруться. Безмір безпам’яті – зорями у вікно. Ти відбуваєшся буцім, так треба. Буцім. Все, що лишилось, - потроху впиватися сном. Тихо. По краплі Точити пітьму загуслу В пальцях гойдати келихів передзвін Рікам колишнім нові простеляти русла Прагнення неба вшептувати траві. Так і минеться – даром в обидві руці. Скалкою сонця, завмерлою в вітражі, Де…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Що зі мною робиться в Ключі від ранку (15.02.19)
- Щось саменькій гіршає поночі в Ключі від ранку (13.02.19)
- А ближче – ні на трохи нам в І залишаться - вірші (12.02.19)
- Ти плачеш в І залишаться - вірші (11.02.19)
- Навіть словом не торкаюся в І залишаться - вірші (11.02.19)
- Все так звичайно в І залишаться - вірші (08.02.19)
- Сумне і тмяне скло в І залишаться - вірші (07.02.19)