І залишаться - вірші (418)
28.07.18
Так ти тікав
Так ти тікавТоптав підошвами смутокразом з дорожним пиломтерпла рукати вперто учився бутисамотнім. І ледь здригався всім тілом.Чомусь почувався кинутимДратувала тиша втішав себе тим, що просто хочеш загинутине так як усі –інакше. І трішки пізнішеСтежка здавалась довгоютрави кололисязібравши останні силиТи вперто тікав від здогаду, що подумки молишся, аби тебе зупинилиі ти розумів: та, що йшла за тобою,нарешті тебе залишила.І вже скам’янівши…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
27.07.18
Можна, я розповім тобі казку
Можна, я розповім тобі казку? – Так, аби ти повірив в її реальність, аби збагнув, чого я печальна, часом нещира, і нещедра на ласку… Можна, я заспіваю пісню? – Так, аби твоє серце на мить завмерло аби і висока Говерла позаздрила світлій смерті її відголосків – у лісі Можна, я простелю тобі тишу? – Так, аби ти розчинявся…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)
- Що ти хочеш від мене в Мелодія вічних прощань (22.04.22)
- Наші хлопчики в Пісні (21.04.22)
- Бранка в Хортицькі дзвони (13.04.22)