І залишаться - вірші (308)
20.02.17
Трішки – неба. Трішки –ковили.
Трішки – неба. Трішки –ковили. Трішки – степу. Боженьку – босоніж! – Трішки часу, коли ми жили – Ранки напуваючи осонням Трішки нас – подалі від юрби Трішки полину за образами Трішки безпитального «якби» – Замість болю. Порожнечі – замість Трішки – нас, що бачаться здаля Саме тим – останнім – сміхом пазлу… Все гаразд в криниці й…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
13.02.17
Ще стільки всього
Ще стільки всього, стільки – стільки всього Ще стільки неба, шелесту і вітру Шкода, що зупиняється дорога І що сліди прийдешня злива витре Що буде день І тінь бджоли на квітці І літні хлопчаки, засмаглі й босі Шкода, що я не зможу зупиниться Що мойри – й ті за мною плачуть досі А день такий – ні змови,…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Не так це вже і важливо в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Небо над містом холодне в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Щось ми стали часто бачитись в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Це місто мене приколише в Я зроду тут живу (09.01.20)
- На прощання в Я зроду тут живу (08.01.20)
- Ліхтарі заблукали в зимі в Я зроду тут живу (07.01.20)
- Хай починається в І залишаться - вірші (02.01.20)