1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (297)

Попри три мої самоти Попри чорні мої шовки Не втекти тобі, Не втекти Не минути тепла руки   І долонею – на плече: Обертаючись – обернись Утікаючи – не втечеш. Лиш минаючи – омини   Але вабить тебе біда Але стежка звернула вже В теплий пил пророста хода Передвістям моїх пожеж   І сполоханий стигне птах В нереальній височині Ти…
Убоявшись гріха, Грім сховався за грози - Біль потроху вщуха, Залишаються сльози: Не зів'яне трава – Пожовтіє... Нічого! Буде казка нова, А залишиться – спогад. Невмирущість в роду. Але вмію не гірше: Я прийду. І піду. І залишаться – вірші. 1994
Сторінка 8 з 8