І залишаться - вірші (418)
27.02.18
О, моє золоте дитинство
О, моє золоте дитинство! Де ти, де? Пройде день, мов опале листя, Відійде… Так минаються дні за днями Без облич Золотими чарує снами Тиха ніч Та недовго: думки мов повінь. Де ти, сон? Випливає прозорий човен Із вікон В човні тім – золотії весла: Мрії, сни… Чуєш, весно, безжурна весно, Відчини! Дай спочити, бо груди палить…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
26.02.18
Свічка на столі горить
Свічка на столі горить Пломінь розганяє сон Чорна музика ікон (ВікОн. Точніше, вІкон) Проливається в двори. На стаккато – дощ у скло На анданте – пройде кінь Біла музика руки (МукИ. Точніше, мУки) Просипається з долонь Копита весну кують Кінь накульгує старий А підкову у дворі (ВгорІ. Точніше, в гОрі) Над дверима я приб’ю Ти не чуєш…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)
- Що ти хочеш від мене в Мелодія вічних прощань (22.04.22)
- Наші хлопчики в Пісні (21.04.22)
- Бранка в Хортицькі дзвони (13.04.22)