1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (418)

О, моє золоте дитинство! Де ти, де? Пройде день, мов опале листя, Відійде…   Так минаються дні за днями Без облич Золотими чарує снами Тиха ніч   Та недовго: думки мов повінь. Де ти, сон? Випливає прозорий човен Із вікон   В човні тім – золотії весла: Мрії, сни… Чуєш, весно, безжурна весно, Відчини!   Дай спочити, бо груди палить…
Свічка на столі горить Пломінь розганяє сон Чорна музика ікон (ВікОн. Точніше, вІкон) Проливається в двори.   На стаккато – дощ у скло На анданте – пройде кінь Біла музика руки (МукИ. Точніше, мУки) Просипається з долонь   Копита весну кують Кінь накульгує старий А підкову у дворі (ВгорІ. Точніше, в гОрі) Над дверима я приб’ю   Ти не чуєш…