І залишаться - вірші (310)
27.02.15
Розлилося сонце над ланами,
Розлилося сонце над ланами, Затопило сяйвом береги Розлилася повінь дивоснами, Сповнена весняної жаги Аж до неба виросли заграви І шепоче стомлена земля: - Аве, Сонце, дню весняний, Аве Радуйся, паруюча рілля! П’ючи струми сонячної зливи, Мов життя затверджуючи тим, Золотим колоссям марить нива, Марить степ розмаєм золотим І лиш я, вербою край дороги Погубивши звіяні листки Вклякла. А образи і…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
20.02.15
Перегорить, переболить
Перегорить, переболить, зотліє Перемішає попіл з небуттям На скроні ляже помолись, Маріє За душі грішні - це потрібно нам Ще поки ми не попіл і не груддя Ще поки сонце очі золотить Ще поки вітер пестить наші груди – Ловімо мить, одну єдину мить Ловімо час, не руки – так одежу, Цілуймо край - щоб не помітив нас І…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Cалат «Глибочанський» в Кулінарія (20.01.20)
- Хіба що тінь обнімуть руки в І залишаться - вірші (18.01.20)
- Мені здавалось: ти мене гукав в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Не так це вже і важливо в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Небо над містом холодне в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Щось ми стали часто бачитись в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Це місто мене приколише в Я зроду тут живу (09.01.20)