1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (356)

Від першого акорду до останнього пробігтись Собаки виють, морди задивляючи у місяць Не спиться вартовим І злодіям не спиться А ніч жене коней Регоче чорна колісниця   Скрадаючись провулками шепочуться тумани Шукаючи притулку в двері стукає омана Їй відчиняють ниці необачними руками Сміються таємниці за пудовими замками   І ті, що надривалися, муруючи ці стіни Спокійно спочивають, усміхаючись дитинно Їм…
Мовчи, моє серце, не плач! Живучи в примарній безодні Іще ти не знало нестач, Що тиснуть, мов руки холодні. Іще ти не бачило біль, Як недруга - чутно і зримо, Іще не повзуть звідусіль Чутки і наклепи. Ти з ними Не зналося, серце моє. І зрада тебе не торкалась… Чому ж тоді біль постає Безжально, мов вогняний спалах, Неначе пройшла…
Сторінка 9 з 9