І залишаться - вірші (357)
04.02.20
Впадуть на кригу спалахи вогню
Впадуть на кригу спалахи вогню, Зітхнуть дерева чорним верховіттям… За німоту я відстань не виню, Лише себе — за неспроможність вити. Цей вовчий блиск моїх сліпих очей — Він не від сліз, скоріше, від несліззя. А в слід мені — цей свист. І ще! І ще! І постріли поламаного хмизу. Мене жене мій відчай у степи — Туди, де самота.…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
29.01.20
І не буде того, що не мало би бути
І не буде того, що не мало би бути.Ти ж бо точно вже знаєш, що треба тобі.Ти збираєшся випити звичну отрутуІ скоритись ледачій безтерпній добі. Безнадія прийде й захлинеться все віче,Не побачивши тихого поступу дня.Ти нікому й нічому в цім світі не личиш.Ти стерня. Якщо хочеш – горіла стерня. А відтак по тобі проростуть верболози.Ти ж хотів посадити…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Весело. Як я вже говорила в І залишаться - вірші (26.09.20)
- А як ти думав в І залишаться - вірші (23.09.20)
- На віки вічні – цей біль в І залишаться - вірші (22.09.20)
- Десь над містом квітує вогонь в Мелодія вічних прощань (22.09.20)
- Я от думаю – стільки ніжного в І залишаться - вірші (18.09.20)
- Мотив цей так любила я колись в Хортицькі дзвони (14.09.20)
- Іноді хочеться бути і от такою в Ключі від ранку (09.09.20)