1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (406)

Я ще зранку розводила нюні, мов плакса –Все не так. Все не те. І цукерки скінчились.В універі я стріла п’яненького Макса –Менестреля-заброду з косими очима.Без грошей – як завжди. А напитись охота.З горла крики неслися – позаздрять команчіПеред корпусом Макс походжав Дон-КіхотомІ понурений Дімка тинявся, мов Санчо.І прокинулась в Максові сила ЕнеяВін готовий був вщент розгромити спартанців.Ми стояли з Наталкою…
Я ніби й не сіяла… Кажуть: зажинок Лиш слово сказала – Говорять: промова Яка з мене, вибачте, Нині дружина? Прикольно: ще кажуть. Але фіалково   До того, чим потім Цей клич відзоветься До всіх баняків, Що – на жаль – додаються. Банальним сопрано – шкода, що не меццо – Протестно волаю. Не звикла – на блюдці!   Мені подавай Поскладніше…