1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (394)

Наче жива я. А майже наклала вето День дотліває На кінчику сигарети   День добігає Такого собі фіналу Звісно, не раю Для раю занадто мало   День пащекує: Збагни хоч тепер нарешті Смішно живу я Гризу серед ночі кеш’ю   Знаю напевно: Все добре, лише не зразу Родичів кревних Я вже довела до сказу   Майже несила, моя найзгубніша звичко,…
Отакі вечори –Випадають нечастоТи тодіговорив –Неіснуюче щастяАле пристрасті шквалиЗвивалисьнад кручіЯ тоді додавала –Воно неминучеЯ спивала твій пітІ твій запахзі шкіриЯ сміялась: я знала,Що ти не повіривАле ж то були - миІ ставалапричастямНеіснуюча митьНеминучого щастяЗмиєш з тіла, обличчя…Та з серця не змитиНас, прописанихв вічність –Єдиною миттю 27.05.12