І залишаться - вірші (310)
01.06.19
Знати й забути
Знати й забути – ну що може бути прекрасніше? Тиха вечеря. Дім. Телевізор. Сім’я. Хто його знає – що тáм було з нами, вчорашніми. Може, у снах собі інша пригадуюсь я? Знати й забути. Ні тіло, ні душу не мучити. Бути спокійною. Мріяти сито про все. Тільки у вухах болить і болить мені музика Й часом – розмовами – дивний…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
27.05.19
Невідворотно - самотньо
Невідворотно –самотньо. І не віднайдеш Жодного сліду на обраній – вкотре – стежині Може – ліхтар? Може – зоряне поле без меж Зоране знову навесну - безболісно –синє… Ти відкриваєш востаннє – чи то материк Чи то півострів і біль: відкриття не стається. Тільки шкода, що ти перший виходиш із гри – Перший із тих, кому вірила – всупереч…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Cалат «Глибочанський» в Кулінарія (20.01.20)
- Хіба що тінь обнімуть руки в І залишаться - вірші (18.01.20)
- Мені здавалось: ти мене гукав в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Не так це вже і важливо в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Небо над містом холодне в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Щось ми стали часто бачитись в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Це місто мене приколише в Я зроду тут живу (09.01.20)