1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (298)

Навіть словом не торкаюся – Розминаюся з тобою. Як ти темно усміхаєшся – Аж до сонячного болю.   І живе у серці ранкою Тихий здогад небезпечний: Ти встаєш для мене ранками. Ти мені приносиш вечір.   А коли на мить розкраяну Відпускаєш свою душу, Лине усміх неприкаяний Мореплавцем, спраглим суші, –   Розпускаюся пелюсткою, І живе в мені відлунням Несподіваного…
Все так звичайно: вітер волосся розкуйовдив. Приходь до мене в гості, втомившись, – спочивать. У мене є для тебе цілісінькі три ковдри: Тоненька і грубіша, а третя – пухова.   А ще є чай із медом і кавові зернятка. І ще лишився трохи Глінтвейн – на втіху снам… У мене є для тебе аж цілі три горнятка: Маленьке, трохи більше…

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА