1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (293)

Доки слова нависають важкими краплями – От ніби скороприйдешня злива – Доки можливі всі неможливі «раптом», – Я щаслива.   Доки слова дозрівають – ґрона і кетяги – Соком стривожено і неминучо пульсують, – Доти я їхня єдино можлива леді. Хочете – пані. А хочте – корчмарка. Всує   Згадую все (якщо знаєшся на пошуківці…) – Тричі цитована і –…
Знов на підлогу сяду я,Мовчу, немов на чатах.І знов тебе вигадуєПорожня ця кімната. Вмирає сизе зарево, Хитається прозороНаповнений примарамиНапружений півморок. Момент прозріння втрачено, Приховано невправно.На двох – хапливо – начорноЗаварюється кава. І ціла вже майоліка, Все вигадать неважко.Лиш на маленькім столикуМовчить порожня чашка. 1995