1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (418)

Здійснилось: лобом об стінУРопа залляла очі…І я впаду в безодню снуНе дочекавшись ночіСпинивши часу дикий бігЗалишу вічну сцену.А потім в сон проникне більІ розшматує вени.Забуду днів панно рябе,Порину в заметілі…Я з мозку вирвала тебе,А ти лишився в тілі, –Злечу над ріки і містаНе витримаю муки:До тебе тягнуться вуста,Тебе шукають рукиПеред очима світ застигІ виходу немає…– Молю! Благаю! – Відпусти!..– А…
Не торкатимусь ані атома –Годі ставити на зеро!Оминатиму, оминатиму,Не наближуся ні на крок.Між скаженими, навіженимиНе змагатимусь за чуже.Берегтимуся: береженогоНавіть Боженько береже.Я не гратимусь із пін-кодами,Розлогінюся і піду:Ані поглядом, ані подихом,Ані порухом – у біду.Поза згубою, між принадами…Підлість грається у закон:Стіни рушаться. Небо падає.Надривається телефон. 4.04.11