1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (381)

Не віриш. Ти не віриш. І чудово! Принаймні, не боїшся – це вже щось. Я тут. Але напевно – не надовго. Лови – момент і трохи казочок. На всі смаки розсипано принади. На всі бажання – рибки золоті. Так, мій коханий, я – Шехерезада. Але казки – не ті уже, не ті...
Можливо, це і був вчорашній сон? –Розбіглося дзвінке тремтіння знаків:Вже майже при колодязі Іаков.Вже плюскіт – і молитва в унісон.Вже подих вітру стрілами дзвенить,Повітря пахне зрадою і кров’ю.Свист батога. Натомлені корови.Передчуття весілля і весни...Я не рахую болю і гріхів.Подібні сни – навряд чи мають крила.Все так. Мені шкода тебе, Рахіль.А що ж до Лії – Лії пощастило. 18.05.04