1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (383)

Спасибі. Прекрасна химера. Так легко сміятись і жить. Я знаю – зневіра не вмерла, Вона відвернулась на мить.   Я знаю – Примара розтане, Зотліє полуда запон… І все ж – на прощання – коханий! Спасибі. Хоча б і за сон.   – Дурниці! Химери, примари… Ну як ще тобі довести?.. – В минулому – спала. А зараз Нарешті прокинулась…
Сонне світання. Усміхнене дитятко. Сонце – у вікна. Всі сумніви – зайві. Світло помре, аби знов народитися. Все так буденно – і сутінь, і сяйво.   Так і живемо, моя випадковосте – Речена долею, злякана – вітром Ти народився епіграфом повісті А епілогом – ми двоє. І світло.   Як не впирайся – Це, мабуть, наречено – Ти, що заглавною…