І залишаться - вірші (311)
10.12.18
Хтось програє, а хтось залишиться
Хтось програє, а хтось залишиться в виграші Небо злякано нас осінить знаменнями Я ніколи тебе не зумію вирішить і привести до котрогось із знаменників Пробіжуся, минувши асфальтові виразки Місто кліпне очима, запалено-хворими Я ніколи для тебе не зможу вивести Зрозумілу й коротку кінцеву формулу Але мабуть не варто тим перейматися Обернуся й піду, відзначивши кволо, Що даремно навчали…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
10.12.18
Дзвінкого дня натомлене плече
Дзвінкого дня натомлене плече Уже під тягарем тремтить зрадливо Я видовжено п’ю з твоїх очей Настояне на усміхові диво – Цей спогад твій із відзвуком жалю За нашим теплим сіном незім’ятим За тим, що тричі замкнено на ключ – Із журавлів, на небі розіп’ятих Дощі зродили розсипом рясним Всю землю затопивши аж по вирій Не смій мені вертатися…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Потім скажуть в І залишаться - вірші (21.01.20)
- Cалат «Глибочанський» в Кулінарія (20.01.20)
- Хіба що тінь обнімуть руки в І залишаться - вірші (18.01.20)
- Мені здавалось: ти мене гукав в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Не так це вже і важливо в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Небо над містом холодне в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Щось ми стали часто бачитись в І залишаться - вірші (13.01.20)