1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (298)

Чекала на тебе – тихо й залюблено. Все було просто: Лампа. Вечір. Певність переросла в розгубленість, Потім – у розпач, Потім – у порожнечу Від кожного звуку здригалась всім тілом Холод і вітер. Здригання. Шок. Вибухла злість: – Не дуже то і хотілося. Вимкнула світло. І тут ти, нарешті, прийшов
Не можеш забути літер, тож ставиш – кому З усіх уцілілих таїнств – стара стежина. Ця осінь, що пахне літом на зубах лишає оскому. А ти пам’ятаєш – оскома зветься ожина Так входить в твої легені травневий вітер Всіма отими вітрами, що звуться – осінь Тобі говорили про ґени. Поставивши літр Згадавши чиєїсь мами – чи пакмо – коси Ти…

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА