1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (392)

Мені здавалось: ти мене гукав, Хоч це було, можливо і не в тему Сліпа рука, шукаючи рукав, Мов кошенятко тицялася в темінь. Мені здавалось: ти мене гукав – А треба бігти, бігти, коли кличуть! Здригалася невиспана рука, Малюючи усміхнене обличчя Мені здавалось: ти мене гукав І за собою кроки не встигали І усмішка зривалася дзвінка І в хмарах набурмосиних шугала…
Небо над містом холодне і сіро-мружисте, всі фарби поблякли між безлічі сірих плям... Люди карають зневагою і байдужістю, Всевишній карає зневірою і забуттям. А потім, люди, ви бачили тих покараних? Чи чув ти, Боже, молитву зневірених душ? А марять вірою. Тим страшніше їх марення. Коли здіймаєте руку – хто вам скаже: «Не руш!» Вони приходять до храму тільки за мужністю,…