І залишаться - вірші (345)
12.05.19
А небо все тоншає
А небо все тоншає. Тоншає! Дідько б його забрав І неба не вистачить аж на всі наші витівки І запах бензину. А краще би – запах трав Подивишся в дзеркало – І насправді: навколо – вилупки. А біль – не відміряєш. Тут ні при чім озон Тут в кого вищій поріг – той, можливо, виживе. Ні, ми не цього…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
11.05.19
А зброю, що не заховали
А зброю, що не заховали, – Кують на орала. Оратимуть так, що з стовпів облетять ліхтарі І ніби не крали. Ні жодного разу не крали. І сонце, і місяць відтак ще лишились вгорі Так зброю віднайдуть Скричать матюгальники* – ніжно І будуть носити повій і дурних на руках А що заболить – то конає одвага колишня І сіль остигає цілунками…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- КУПАЛЬСЬКИЙ МОТИВ в Я зроду тут живу (07.07.20)
- ЛЕТЮЧI КОРАБЛI в Хортицькі дзвони (06.07.20)
- Тужавіє туга в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (29.06.20)
- Але що це? Ти знову — утік в минуле в Мелодія вічних прощань (25.06.20)
- Я – втеча, я – вічна втеча в І залишаться - вірші (24.06.20)
- Блідне зойк матіоли в Мелодія вічних прощань (22.06.20)
- Тьмяно чомусь в дзеркалах в Сонцетяжіння (20.06.20)