1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (282)

Ми кохали так світло і просто Звідки в нас цей трагічний злам? Ми по склу не ходили босі Наша кров не кропила скла   Нас відзначило сонце криком Пломеніючих сяйвом очей Наші дні не вмерзали в кригу Поруч чорних курних ночей   Не зурочив нас чорний камінь* Не накрило крило імли Всі розлуки були стежками Що до зустрічі нас вели…
Злітає листками кленовими Полуда тиші німа Я звуки переціловую І пробую їх на смак   І в цьому червоному хаосі Сміюся – і бачу крізь скло Як небо мені усміхається Останнім блакитним теплом Вересень 1996