1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (293)

Що це – реальність, сон? Небонько, світку, де я? Плаче, плаче Ясон, Лезо гострить Медея:   Скоро впаде в траву Тепле маленьке тіло Чуєш – я тебе зву? – Може, отямишся, милий?   Як же пече мені Давнє оте прокляття! І пропікають ніч Іскри мого багаття 1999
Я ділитись ні з ким не хочу А ні болем моїм, ні щастям, Я гуляю дахами ночі В самоті (як збагнеться, часто)   Я лечу, щоб не стріти нікого, – Понад птахами, понад листям Я тримаю в небі облогу Над антенами твого міста   Я з грозою стаю до герцю Там де небо квітне багрово Я навчилась співати серцем, Закусивши…