1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (227)

26.04.18

ЧОРНОБИЛЬ

Тихий вітер мертві трави клонить, І здається, все от-от засне... Відлунали горя чорні дзвони, ВІдсивіло небо весняне.   Плачем наполохані лелеки Відкружляли у височині, Полетіли – вже не крик, не клекіт. – Лиш нечутний стогін в напівсні.   Тільки Смерть блукає тут, незрима, Але й їй притулку не знайти: Чорними, порожніми очима Дивляться покинуті хати. 1992
Опубліковано в І залишаться - вірші
Детальніше...
20.04.18

Ну і де вона

Ну і де вона – в сенсі, твоя душа? П’є чай з малиною? Дивиться серіали? Знаєш, корабель ось-ось вируша. Віриш – місць на нім залишилось мало   Бачиш, сонце, – це пляма того вина, Що зазвичай цілує шхуну у груди… Ти кажеш – ось вона, сивина… Та, вибачай, у мене її не буде
Опубліковано в І залишаться - вірші
Детальніше...
Сторінка 3 з 6