І залишаться - вірші (293)
29.10.18
Кинуті
Що це – реальність, сон? Небонько, світку, де я? Плаче, плаче Ясон, Лезо гострить Медея: Скоро впаде в траву Тепле маленьке тіло Чуєш – я тебе зву? – Може, отямишся, милий? Як же пече мені Давнє оте прокляття! І пропікають ніч Іскри мого багаття 1999
Опубліковано в
І залишаться - вірші
29.10.18
Я ділитись ні з ким не хочу
Я ділитись ні з ким не хочу А ні болем моїм, ні щастям, Я гуляю дахами ночі В самоті (як збагнеться, часто) Я лечу, щоб не стріти нікого, – Понад птахами, понад листям Я тримаю в небі облогу Над антенами твого міста Я з грозою стаю до герцю Там де небо квітне багрово Я навчилась співати серцем, Закусивши…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Береш тепло руками в І залишаться - вірші (19.10.19)
- Антидидактика в І залишаться - вірші (17.10.19)
- БЕСАМЕ МУЧО в Ключі від ранку (14.10.19)
- Любове в Пісні (12.10.19)
- Ти йдеш з мого життя в І залишаться - вірші (10.10.19)
- Я встаю, я співаю, заварюю, лью в І залишаться - вірші (08.10.19)
- Переплітаючи подихи, відлітаємо в сон в І залишаться - вірші (07.10.19)