1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (96)

Проспекти – легкі та імлисті. Будинки, дерева, зірки... Мені обіцяли це місто За те, що я стану ніким.   Одвічне каштанове листя Під синім покровом небес. Мені обіцяли це місто За те, що я втрачу себе.   Цей день, що застояно вистиг, Ця ніч, золота по краях... Мені обіцяли це місто Аби загубилася я.   Я стану безликою...Звісно: Це дяка…
Зупиняється часу плин: Козаки постають в пожежі, А між ними стоїть мій син,- Ненароджений син з безмежжя   І питає: «Мамо, чому В кайдани навік закували? Чи самі мурували тюрму, А чи нам «брати» «помагали»?   Що скажу, дитино моя, Що я можу тобі відповісти? Ми приречені - ти і я - Хліб гіркий з поконвіку їсти.   Все ми…
Сторінка 3 з 3