1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

І залишаться - вірші (345)

А небо все тоншає. Тоншає! Дідько б його забрав І неба не вистачить аж на всі наші витівки І запах бензину. А краще би – запах трав Подивишся в дзеркало – І насправді: навколо – вилупки.   А біль – не відміряєш. Тут ні при чім озон Тут в кого вищій поріг – той, можливо, виживе. Ні, ми не цього…
А зброю, що не заховали, – Кують на орала. Оратимуть так, що з стовпів облетять ліхтарі І ніби не крали. Ні жодного разу не крали. І сонце, і місяць відтак ще лишились вгорі Так зброю віднайдуть Скричать матюгальники* – ніжно І будуть носити повій і дурних на руках А що заболить – то конає одвага колишня І сіль остигає цілунками…