1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Сонцетяжіння (20)

Дивись! Я з гілки ніч зірвуІ заховаю до кишені.Ще виростить собі новуСтарий прискіпливий учений. Ще виростить…А ця — мені. Вона вмістилася в долоніІ на самісінькому дніЛедь-ледь відсвічує червоним.
Тьмяно чомусь в дзеркалах – Блякнуть сліпі вогні. Десь і мене шукали. Плакали по мені. Клякли, мов поторочі. Нипали по світах… Хтось видивлявся в очі, Шепотом стер вуста. Довго питався свідків: Як же я вийшла з гри? В темряві смикав нитку, Впущену в лабіринт, Рвався з тенет плаценти, Плакав моє ім’я… Ось вона, зала в центрі. Тут мала бути –…