1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Сонцетяжіння (29)

Слова, старі, мов баба Горпина,Сидять на призьбі старої хати.Вітер вигойдує без упинуЇхні вицвілі шати.   Сидять слова, ворушать вустами,—Кличуть хрипко померлії речі.Зійде сонце. В зеніті стане —Гріє тіла старечі.   Сидять слова — на призьбі, на стрісі,На лаві, у клуні — байдуже, де саме…Ще, може, затягнуть старої пісніСтаречими голосами.   І тільки надвечір, у тихім смеркуЧиясь дитина, співом зворушена,Слова у…
Весна, мов свічка стоїть. І тихо так! Від свічки тінню лягла журба. Ти був найкрашою з моїх вигадок, Найнебезпечнішою з забав.   Всі електрички — за літнім розкладом,Усі дерева — в зелену тінь…Я знов потроху стаю дорослоюІ вчуся жити на самоті.   У небі стигне блакитна туга.І кожний подих — ковток весни.Лягаю спати о пів на другу.І сплю до ранку.…