1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Мелодія вічних прощань (53)

До розлук ми призвичаєні,Ми при зустрічах обачливі.Тільки й робим, що прощаємось,Тільки й слова — “До побачення”.   Шал ночей скувало кригою,Вкрала поморозь тепло моє, —Лиш розлука, мов релігія,Залишилась аксіомою.
Оддай мене, мамо! Та ні, не оддай —Чекають на мене жура та біда.Люблю? Не люблю? — не питаюся, ні.Ото тільки й світу, що плач та пісні.А що за піснями? — то знає один(Із поглядом долі, з очима біди),Отой, що його відпускала сама.Не дай мене, мамо, ой, мамо! Ой, ма!..Не спалить любові мандрівний вогонь —Коханий, що вирвався з раю мого.Під попелом…
Сторінка 1 з 2

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...