Мелодія вічних прощань (58)
16.05.22
Гість
Коли зоряний вечірв білостінну гаваньприпливе під вітрилом ковдри,Він похилить втомлені плечідо затишку лави,де чатує чубатий спочинок недовгий. Встане вночі, мов сновида…По хатині, вікнами латаній,горошинами котяться зорі.Туманом піде.І ще довго-довго палатимена вустах гіркуватий морок. Серце в долоні зважить,Чару сонця за таліюперехилить на зелену стежину…— Світла моя! — скаже —не шукай мене у конваліях,я більше люблю жоржини.
Опубліковано в
Мелодія вічних прощань
25.04.22
На небі з квіту черешень
На небі з квіту черешень кохаються наші тіні. Безсилі схлипи оркестру, подібні до музики снів, уже замовкають. Врешті лишається смуток синій: це небо, мов знак протесту, крізь квіти кричить мені, Що тіні — лише омана, реалії наші — самотні, між нами — пристойна відстань пристойної довжини. Ти, в принципі, маєш кохану, вона з тобою сьогодні, І буде так років…
Опубліковано в
Мелодія вічних прощань
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)
- Що ти хочеш від мене в Мелодія вічних прощань (22.04.22)
- Наші хлопчики в Пісні (21.04.22)
- Бранка в Хортицькі дзвони (13.04.22)