1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Мелодія вічних прощань (51)

Розмахує крисами ніч… Це небо із запахом криці В долонях дерев і гілок Несе капелюшку, мов птицю І нею поцілює в скло Будинків, пророщених з вулиць, На вечір розквітлих вогнем. Летить капелюшка в минуле, Відносить гірке і сумне. Вже пахне суцвіттями груша І тануть замети журби… Від мене втекла капелюшка, Якої ти так не любив.
Біла яблуне! Зоре зеленого неба, Райська вигнана птаха, що втратила рай! Пісні вітру не вір: вітер ходить до тебе, Але це лиш жорстока неправедна гра. Біла яблуне! Світу набридне дивитись На нетоптану цноту в зеленім плащі — І обірвуть твої обшумовані віти Темні п’яні вар’яти — шалені дощі. Біла яблуне! Чайко, що не вміє кричати! Біла яблуне, дерево зла і…
Сторінка 2 з 2