1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Мелодія вічних прощань (63)

Я так боюсь себе самої,Що можу зрадити кохання,Сховавшись в млосному туманіІ ставши сніжною горою.Мій подих вітром забуттяВуста гарячі прохолодить.Хай стане сном колишня вродаІ мрія про твоє дитя…Струмками сльози розлились,Чи кров отак тектиме завше?Ти скажеш, до струмка припавши:— Цей смак! Я знав його колись!І спрагло питимеш до болю, —Як поцілунки пив тоді.Це вже не я. А що воді? —Холодний струм. Нестримна…
Я просто “маленька кобіта”,Я тепла і трішки смішна.Ти можеш мене розлюбити —Так буде безпечніше нам.   Ти можеш не думати більшеПро сина, якого нема,Писати відчужені віршіІ навіть створити роман   Про марність свого існування,Про спалене чорне гілля,Але до останньої граніЯ буду ходити на шлях   І гоїти заходу рани,І в пісню вгортати степи:“Не треба будити цигана —Ще ж навіть і…
Сторінка 1 з 2