Хортицькі дзвони (28)
19.05.22
Характерник
Колись давно він жив у тім селі,Де стигнуть в небі сполохи лелечі.Він був поетом: сіть звичайних слів,Як мантія, йому вкривала плечі. Спитаєте: «Де твори?» А нема, –Ті вірші не помацаєш руками.Була його поезія німа –Отож і не розчули за віками. Дорослим він здававсь жахливим сном,Марою, що втрача ночами тіло,Його взивали стиха чаклуном,Хоч навіть в чорта вірить не хотіли.…
Опубліковано в
Хортицькі дзвони
13.04.22
Бранка
Не розтулити спеченi вуста,I попiл полину спада пiд ноги.Над степом потолоченим лiтаНечутний стогiн. Стихає плач. I блякне бiль в очах,I сонце встигло висушити коси,За кожним кроком падають на шляхЧервонi роси. Чи сповнено приреченiсть лиху?В степу безмежнiм тане след кривавий.Ростуть услiд на Чорному шляхуЧервонi трави.
Опубліковано в
Хортицькі дзвони
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)