1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Хортицькі дзвони (7)

Безлiч сонць покотилося долi, I зими вже минуло двi… Не були ми щасливi, вiдколи Ти пiдкову знайшов у травi. Двiчi жито зливалось зi стебел, Двiчi жовкла й чорнiла стерня… Ти ж – ну, що тобi ще було треба? Все шукав до пiдкови коня. Мiдна грива, палаючi очi… Ти й у снах бачив тiльки його!.. Копитами вiдзенькують ночi Над кульбабою щастя…
Над тобою нiч свистить арканом, Сплетеним зi степових вiтрiв. Що тебе тривожить так, гетьмане, Що тобi не спиться до зорi? Смутку iз вiдра, що на цямринi, Ти до краю не допив iще. Високо ще небо соколине, Де кружляє твiй крилатий щем. Ти ж без його не вернеш до тями, Ти сьогоднi правду чув слiпу: Жаль лише трави, що копитами Кiнь…