1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Я зроду тут живу (83)

Тихе липневе небоНіч засіває зорями.Разом з любов’ю до тебеСмуток, теплом не зораний   Верби змовляються пошепки, Тихо схилившись над ставом.Місяць із срібного кошикаСни розсипає у трави   Прозоро – п’янкою зливоюЗціловує степ незримо…Ну от я і стала щасливою…На мить. А тепер – летімо! 1993
Втомившись від намарної жаги,Почну писати втомлено і чемно.Я заримую смутки і боргиЗ ім’ям того, хто став постійним щемомЩо затруїв немовлені слова,Прихований у снах і ворожіннях.Існує світ, де я іще живаДвоянусом – коханка і дружина.Існує день, де я іще сміюсьОплутуючи сміхом, мов шовкамиТого хто залишився у раюПісля падіння Єви і Адама.Тепер, мов десять тисяч берегиньЯ бережу одне-єдине слово,Римуючи невіддані боргиЗ ім’ям…
Сторінка 1 з 2