1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Я зроду тут живу (68)

Зорі облітають пелюстками:Яблуні у Всесвіті цвїтуть...Мов у воду, кинутий у пам’ятьКамінь снів звиває в кола суть. Зорі з неба падають, мов з саду – Смертниці... Хроносе, зупини!...Мовби тиражуючи Касандру,Падають зневіреним у сни І до ранку марно прорікають. Протечуть крізь пальці – і тодіРанок, нерозкаяний, мов Каїн,Кров із пальців змиє у воді. І крізь день заземлений, аж житній, Хтось хіба подумає…
Я ще тобі приворожуся: Пелюсткою від цвіту груші Заплутаюсь в твоїм волоссі, До першого пориву вітру Твоє стискатиметься серце, Пізніше – пахощі бузку – Ах, їх би треба покарати За те, що твій забрали сон – Тебе тривожитимуть доти, Аж доки квіти не зів’януть А потім буде найстрашніше: Я стану поглядом твоїм І буде боляче дивитись Не то на сонце…
Сторінка 2 з 2