Зібравшись у дальні далі,
У вишні висі,
Хоча б – із жалю,
Прошу: озвися.
Але – ні звуку, ні звуку.
Об скло – краплини.
Простягну руку –
Простягну тіні.
А тінь – тремтлива, непевна.
А тінь – зникома.
Хоча її замовляю ревно:
— Ти вдома, вдома!
Мовчить, печальна:
Таким був присуд –
Вона зібралась у дальні далі,
У вишні висі.
І я, убравшись у чорні шати,
Іду травою…
Вона просила мене лишатись –
Живою.
3.10.12
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)