Ось слухай:
ти русло –
а я течія
Ніхто не зупинить
заспівану воду
Я –даність твоя.
Безумовність твоя.
Я – спека твоя
і твоя прохолода
Я – світлий
і радісний
спів течії
Я – пахощі трав,
що напоюють вітер
То що, що я стала
повітрям твоїм?
Допоки не втратиш –
навряд чи помітиш
Допоки живем
у окремішніх снах,
Допоки існуємо
в різних світаннях…
Допоки так легко
розділено нас
Прозорим і чесним
«колишня коханка»
І погляд, що – осінь.
І погляд – зима…
І дні –близнюки
миготять без упину
Я з жахом чекаю
цієї хвилини:
Ти видихнеш раптом.
А вдиху – нема.
І пальці – до струн.
Але там – німота.
А води – у русла.
У колії – гарби…
Хіба що крім мене –
подоби холста.
А як щодо тебе,
невидима фарбо?
23, 24.11.12