23 березня 2017

Раптом пригадуєш, як же це боляче – бути

Друк
Оцінити
(7 голоси)

Раптом пригадуєш,

як же це боляче – бути

Знаєш водночас,

який це солодкий біль

Так ніби в грудні

зливаєш вина із бутлів,

Ніби свідомості

знов програєш двобій

Ніби укотре себе

не чекаєш довше

Аніж належних

15 чемних хвилин

Ніби з долонь

для води

підставляєш ковшик

(Ну, не вписати горнятко

у спів ковили!)

Потім спиняєшся. Тихо

стаєш навшпиньки

Щоб зазирнути ув очі

подякувать: бо

Хтось нагадав про пісні і

печаль у зажинки –

Ніжність і біль

за лаштунками слова

«любов»

15.05.05

Повернутись нагору