І до самого сходу
у чорного глоду
кістки стукотітимуть
Тут так зимно
але всі ми
цього холоду діти
І до самого літа
напівправдою гріті
ми таки існуватимем
доки сонце не спинить
сяйвом піни
наші втомлені атоми
І до самої смерті
на землі розпростерті
будем вірити в істину
Та олжа незборима
ми, її пілігрими,
Так і зникнем безвісними
06 лютого 2018
І до самого сходу
Info
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Ті, що мені обіцяли колись в Пам’ять козацького степу (19.11.18)
- Я зупинюся. Наче кровообіг в І залишаться - вірші (19.11.18)
- Мені здавалось ти мене гукав в І залишаться - вірші (16.11.18)
- Чуєш чи не чуєш… в І залишаться - вірші (14.11.18)
- Та веселка мені не дає спокою в І залишаться - вірші (14.11.18)
- Сни мої- шиті шовком в І залишаться - вірші (12.11.18)
- Ну, понеслося в І залишаться - вірші (12.11.18)