…Ті, що мені обіцяли колись,
Сонячні дні, перестояні ночі,
Руки, вуста і смарагдові очі –
Власністю іншої вже відійшли.
Ні, я не те щоб шкодую і сню,
Ні. Я не те щоб сміюся чи плачу.
Просто – мені обіцяли. І значить,
Кажучи коротко, гнали фігню.
Ні, я не те щоб чекала чогось,
Ні, яне те щоб комусь співчувала –
Он яке щастя йому не дісталось! –
Просто колись я любила вогонь,
Коней і степ, золотаву стерню,
Стріли, набої і зоряне небо,
Не відчуваючи шепоту стебел,
Мчала назустріч і ночі, і дню,
Знаючи: я це залишу колись,
Тільки-но хай обіцянка здійсниться…
День не побляк, не зібгався, не вицвів,
Серце не стислось від співу стріли.
Просто, як сонце на зміну імли,
Просто, як вітер, що сів відпочити –
Мить у житті паралельного світу.
Те, що мені обіцяли колись.
11.03.04