Посмішка з вуст твоїх
Злетіла наче пташка
І сіла на плече –
Мені, мені одній!
Крилом змахнула враз,
Зітхнула ніжно й тяжко,
Сумна, немов зоря,
Моїх торкнулась вій.
Я зрозуміла все,
Та не скажу нічого –
Це знаєш ти без слів,
Спіймавши погляд мій.
Так іноді нічим
Скінчається дорога,
Нічим не допоможеш
І не зарадиш їй...
1990