Скільки слів не пиши –
не відтворюють суть
Скільки подих не стримуй –
однаково зрадить
Я нічого хорошого не принесу,
Тільки радісний біль
або болісну радість.
Тож і вибір існує: що хоч обирай
ОднакОво напорешся
на неминучість
Бачиш, Єва з Адамом
по* ли рай…
А Господь веселився.
А Змій був – лиш учень.
Нам простіше. Ми знаємо
яблука смак.
Хоч це був ананас - за одним
із припущень
Нас, можливо, пропишуть
у грубих томах.
Ні, напевно (згадаємо про неминуще).
Схему спростимо: келихи,
хліб і вино
Нею вже передбачено наші цілунки…
Не рятують слова.
Ми це знаєм давно.
Тільки радість. І біль.
І немає рятунку.
5.10.10