Ми поєднанi вiчнiстю,
та роз’єднанi часом,
Причарованi iншими –
не закоханi ми.
I зiрки не сплiтаються
в миготливi прикраси,
Щоб звiнчати поєднання
iз весною – зими.
Бо мiж нами стiною –
п’ять сторiч iз печалi.
Видно, нас розмiстили
у вiках навмання…
I я бачу крiзь сльози:
ти вiдводиш все далi
По гарячому степу
вороного коня.
15 жовтня 2020
ЛИЦАРЮ МИНУЛОГО
Info
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Уже паленiють клени в Хортицькі дзвони (26.10.20)
- Постаті чорна свічка в І залишаться - вірші (23.10.20)
- Ми начебто справді вільні в І залишаться - вірші (23.10.20)
- 22 жовтня 1973 року привітав світ Юрій Нога в Новини (22.10.20)
- Зелені відлуння дзвінкого холодного літа в Благовіст (19.10.20)
- У сивих шовках його снів в Благовіст (18.10.20)
- ЛИЦАРЮ МИНУЛОГО в Хортицькі дзвони (15.10.20)