Ключі від ранку
Ключі від ранку (52)
Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.
02.07.19
Море моє чекає
Море моє чекає – на повертання таїнства. Море у снах про мене бачить мене – щасливу. Знають усі закохані: прагнеш – то дочекаєшся. Знають всі подорожні: прийдеш – лиш будь сміливим. Тож у неспиннім ритмі берег цілує хвилями: Що вже – але терпіння морю не позичати. Є на нестерпну тугу чайки – нехай поквилять. Є на прийдешню радість сонце…
Опубліковано в
Ключі від ранку
18.02.19
Ти мені потрібен
Ти мені потрібен: У розмовах – срібло. Виплавлене в тиглі. В ніжності застигле. Я була у тусі. Я висіла в чатах. Я вже майже злюся: З ким би помовчати? У дзвінкім клечанні І в зимовім сріблі Ти – моє мовчання. Ти мені потрібен. 30.08.07
Опубліковано в
Ключі від ранку
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Дайте води! — підставляю долоні в І залишаться - вірші (13.07.19)
- Співати – не на крилосі в Пам’ять козацького степу (08.07.19)
- МОНОЛОГ КУПАЛА в І залишаться - вірші (06.07.19)
- КУПАЛЬСЬКИЙ МОТИВ в Я зроду тут живу (06.07.19)
- Чим ближче Купала в Пам’ять козацького степу (04.07.19)
- Море моє чекає в Ключі від ранку (02.07.19)
- Тільки й лишається в І залишаться - вірші (01.07.19)