І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (408)
29.12.21
А я й забула
А я й забула: у тебе інша кохана. Я, правда, ближча за неї на кілька тисяч дощів… А ти й не бачиш, як я божевільно тану, Упавши сном крізь зіниці на дно твоєї душі. Вона й не знає, наскільки глибоко в тебе Вросло зміїне коріння моїх усміхнених снів. Тебе дратує листів розпачливий щебет, Бракує мого цілунку, аби промовити: “ні”. А…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
06.12.21
Скільки тобі ще треба
Скільки тобі ще треба, щоб я говорила? Скільки в тобі потреби моєї сили? Бачиш? Мене немає – І ось я поряд. Бачиш? Я обіймаю собою гори. Так, наче це ізмалку Мені судилось. Так, наче це отрута в мої судини. Так, мовби знаю все, що тобі потрібно. Так, мов мене несе нерухоме срібло. Знаєш, я маю виток. Вливайся. Хочеш? Кажеш, що…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Ми відкружляли - не шукай в Хортицькі дзвони (18.01.22)
- День перетліє. Змаліє хоробрість в Сонцетяжіння (14.01.22)
- Люби мене в Хортицькі дзвони (12.01.22)
- Торкнися скрипки, скрипалю в Хортицькі дзвони (10.01.22)
- З Різдвом Христовим, Друзі! в Новини (06.01.22)
- Так воно зазвичай. в Ключі від ранку (04.01.22)
- Всіх читачів з Новим 2022 роком! в Новини (31.12.21)