І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (308)
17.01.20
Не так це вже і важливо
Не так це вже і важливо – кому, для чого і скільки. Це, врешті, питання міри, системи, моменту чи… Коли лишаєш адресу, «мило», номер мобілки, Можливо, ти розраховуєш іще й віддати ключі, Комусь сказавши недбало: тепер ти тут як удома І тішитися дитинно з подиву в сірих очах. І мріяти розчинитись у хвилях теплої втоми – Нарешті вдвох, як…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
13.01.20
Небо над містом холодне
Небо над містом холодне і сіро-мружисте, всі фарби поблякли між безлічі сірих плям... Люди карають зневагою і байдужістю, Всевишній карає зневірою і забуттям. А потім, люди, ви бачили тих покараних? Чи чув ти, Боже, молитву зневірених душ? А марять вірою. Тим страшніше їх марення. Коли здіймаєте руку – хто вам скаже: «Не руш!» Вони приходять до храму тільки за мужністю,…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Не так це вже і важливо в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Небо над містом холодне в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Щось ми стали часто бачитись в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Це місто мене приколише в Я зроду тут живу (09.01.20)
- На прощання в Я зроду тут живу (08.01.20)
- Ліхтарі заблукали в зимі в Я зроду тут живу (07.01.20)
- Хай починається в І залишаться - вірші (02.01.20)