1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Мелодія вічних прощань

Мелодія вічних прощань (19)

Розлуки золоте крилоУ казку днів перетеклоІ стало сонцем без кохання.У мене є лише прощання,А зустрічі уже нема:Тепло руки — в тепло повітря,А далі… Далі вітер витреСолоних кіс прозорий змах(За них отримає крамарЧимало ніжних поцілунківРізноманітного ґатунку,А потім їх продасть — тобі).Уже світанок перебігПід мідний прапор вечоріння,Подовшали зелені тіні,І тінню темною ляглоРозлуки золоте крило.
Місто стало сліпим жебраком.Перемотане шматтям газонів.Місто спрагло чекає озону,Розчахнувши асфальтовий кофр.   На гастролі його не беруть,Та йому залишається втіха:На старому потертому грифі —Шарудіння приспущених струн   У розважливих пальцях дощу —Теплих пальцях старого маестро.Не цілком віртуозно, та чесно,Зрозуміло для тих, хто почув,   Помирає мелодія днів,Незнайомих із вальсами Відня.Зграї снів гастролюють на півдні,І мандрує смичок по струні,   Та…