Я йшла в самоту.
Точніше сказати – бігла
Я так поспішала –
я мала ще безліч справ!
А в мушлях очей
перлинами сльози стигли
І біль на шматки
мій шовковий сміх роздирав
Я йшла в самоту.
Жага пульсувала в скронях
Я гнала її, а вона
Не хотіла йти
І ніжність моя, така дзвінка й
безборонна
Ще більше, ніж смерті,
боялась тії самоти
Я йшла в самоту –
немов летіла у бездню
І гойдалка світу
хитала будинки й мости
Існує майбутнє.
Та як пережити «сьогодні»?
Сліпучим проваллям
в мені розверзаєшся ти
Я йшла в самоту.
І неба холодне люстро
Було мов склепіння.
Повітря пахло дощем
Я йшла в самоту.
І знала, що буде зустріч –
Та зустріч, в яку я
боюся повірити ще
1998