Небо над містом холодне і сіро-мружисте,
всі фарби поблякли між безлічі сірих плям...
Люди карають зневагою і байдужістю,
Всевишній карає зневірою і забуттям.
А потім, люди, ви бачили тих покараних?
Чи чув ти, Боже, молитву зневірених душ?
А марять вірою. Тим страшніше їх марення.
Коли здіймаєте руку – хто вам скаже: «Не руш!»
Вони приходять до храму тільки за мужністю,
Вони самотні, мов вежі найвищих брам...
Люди карають зневагою і байдужістю,
Всевишній карає зневірою і забуттям.
Квітень 1995