Годинник плаче краплями хвилин.
Солоний час у море витікає.
Печаль моя, узута в постоли,
Мандрує в зло, ревнива, наче Каїн.
Обабіч шляху хрестяться стовпи,
Обпалені гарячим чорним вітром.
Десь там, позаду, втомлено рипить
Старий чумацький віз старого світу.
Але на цім шляху затісно вдвох.
Печаль сама. В її глибинах тане
Цілункове ворожчине питво –
Оте, що привертає до кохання.
Та Каїн, що не кається вгорі,
Веде печаль, загорнуту у чорне
В прийдешній день по скалках снів і мрій,
Розтрощених реальністю учора.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)