Блідне зойк матіоли
в сивім попелі ранку
На печальному згарищі
репресованих зорь,
І зґвалтована ніч,
мов остання вакханка,
Із досвітньої зливи
випиває озон
І повзе по землі —
темноока, знеможена,
Доки промінь простромить
її в боротьбі…
Припадати до трав —
привілей переможених,
Цілувати коліна —
тавро для рабів.
Кільця кіс розвиваються,
блякне чорний вогонь її,
Замовкають тимпани
відьмакових весіль,
І тремтять істерично
у останній агонії
Матіолові пахощі
на ранковій росі.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)