Що ти хочеш від мене,
на зустріч чекаючи марно?
Я не хочу від тебе
гарячого тіла жаги…
На високій Голгофі
побудую я замок захмарний,
Оточу його лісом
правічних чеснот-берегинь.
Може, стріли кохання
заіржавіли в бога Ероса,
Золота Афродіта
стала знов шумовинням морським?
Приховаю під чорне
розпусні розпущені коси,
Білу сукню спалю.
Хай від неї залишиться дим.
От і все, що скажу.
А чому — запитаєш у вітра.
Відповість тобі попіл,
що по сукні зоставсь на землі…
На високій Голгофі
побудую я замок нехитрий,
Білий дим від багаття
вітрилом напнуть кораблі.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)