1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (383)

Аби ти знав, викладачу, Про що базікаю й мовчу. Тут щось не те. Боюся знов До мене стукає любов.   Ми суперечки ведемо, Але звучать вони, немов Дует Одарки й Карася, І співчуває група вся.   П’янить мене цей ризик гри. Вже розучились говорить Мої вуста. І тільки очі Сказати невимовне хочуть.   Я долі опускаю їх: Іди-но до дітей…
А Ви – десь поруч… Вибачте: Ви – десь, А поруч – дощ, у грудні недоречний. Ще ж я без Вас переживу цей день. Цей – проживу. А завтра буде втеча. Бо завтра я сховаюся від Вас В щасливий сміх, в безжурну хуртовину, У білий сніг, у білий – білий вальс, У власну неприкаяну провину.
Сторінка 1 з 10