1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (148)

диптих –роздум І. ПРЕЛЮД. Тоді холодний листопад Сліди заносив падолистом, Вмирала осінь... втратив сад Червонне золото намиста. І бився дощ, мов мокрий птах, Колишня розкіш облітала, І зорі плутались в гілках... Але зимі було замало. Тоді вона прийшла сама, І застогнала, і завила, і одібрала жартома У осені останні сили. І білим снігом залягла Десь у степах, де подих літа,…
О, місто – вежа, місто ворожбит Сколи моїми смутками долоні. Я не троянда, кинута тобі, Я – пошуки себе в твоєму лоні. Я – тінь себе. Лише іще німа Я – камінь у майстерні безкінеччя… У цього неба – неповторний смак І колір часу, Всесвіту і втечі.