Я люблю його, мамо —
як вірші вічності прагнуть.
Я люблю його стримано —
як люблять готичні собори.
Так люблять полотна Далі
і музику Вагнера.
Так люблять небо і степ,
вітер і зорі.
Я люблю його тихо —
до білого хрускоту пальців,
Розчиняюсь в любові,
мов сіль у вселенських водах.
Я стрічаюся з нею,
як стрічаються двоє блукальців:
Очі — в — очі… вогонь…
і відходять… відходять… відходять…
Я люблю його, мамо —
як люблять дітей і квіти,
Навіть більше — як люблять
свою найдзвінкішу пісню.
Я впустила Любов — як у вікна
впускають вітер,
Та вона не лишилась,
бо їй було надто тісно.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)