Хто тебе фарбував у червоне, о світе мій?
Хто тебе потолочив і перекопав?
Десь закохані любляться, пишуться звіти
І з’їдаються тонни грузинських приправ.
Десь ведуться дебати і віщують провидиці,
І заводи розмірено переводять метал,
І летиться пілотам, і гонщикам їдеться,
І комусь аплодує заведений зал…
Мама кулеподібна наглядає за хлопчиком,
Головою киває упевнено в такт
Його крокам дитячим. і топче, і топче він
Квіти в клумбах. І тягне повільно свій танк,
Поглядає упевнено на правих і лівих,
Будяки не потоптані ставить «во фрунт»,
РЕПЕТУЄ уголос. Бо троянди й кропива
Намагаються мстити, навіть втоптані в грунт.
Тут же мама з екстазу повільно вертається,
Позіхання придушує: «Борю, їсти вже час!»
Це ж у нас на очах відбувається таїнство
Планомірного знищення недодушених мас.
Мама,певно, полається, покарає «по-доброму» -
І, не бачачи в снах нерозквітлі квітки
На потоптаних клумбах, Боря спить, нагодований,
І під ліжком похропують іграшкові полки.
20.03.95