Можна, я розповім тобі казку? –
Так, аби ти повірив
в її реальність,
аби збагнув, чого я печальна,
часом нещира,
і нещедра на ласку…
Можна, я заспіваю пісню? –
Так, аби твоє серце
на мить завмерло
аби і висока Говерла
позаздрила світлій смерті
її відголосків – у лісі
Можна, я простелю тобі тишу? –
Так, аби ти розчинявся
в її долонях,
аби верховіття сонні
до ніг схилилися мавці
мовчазно й пишно
Можна, я підкажу тобі слово? –
Те, яке нарешті
маєш сказати,
аби сховатися в затінь,
аби увійти у вежу
моєї любові
10.12.97