Ти плачеш, але що тобі такого?
Сумного вітру вистояний щем
Тобі дарує спокій і тривогу
І підставляє ніжку і плече.
То що ж тобі? Не мало бути лиха.
Все йшло, як слід. Сміялася імла.
Ходив старий. Збирав гріхи у міха.
З торбинки роздавав тепло і лад.
А ти – ізнов. Ніхто мені не винен,
Що я не вмію випити сльозу...
Чи ж ми – про те? Я ж обіцяв у віно
Те, що ніяк тобі не привезу.
27.05.04