Що з тобою, моя Україно?

Похилилася в смутку калина,

Над степами пісні не злітають,

Дух козацький безрідним витає...

Лише спокій і тиша навколо

І вітрець, охопивши тополі

В легкокрилому небі купає:

– Спи, засни, зачарований краю!

Наче стомлена за день дитина

Сном забулась сумна Україна,

Тільки пісня прадавнього краю

Із далеких віків долітає.

Та дзвенить мов проста колискова

Ця забута сплюндрована мова –

Наче голос скорботний благає:

– Оживи, зачарований краю!