Зоря мого зойку так високо висить
На синій завісі в індиговій висі,
Мінливо малює за кольором колір
І коло за колом все ходить довкола
Заснулого тихо у власному домі,
Глухого до звуків, йому невідомих.
І з присмаком крові стоїть пурпурово
Зоря мого зойку на тлі полиновім.
Листопад 1993