Вікна золотаві пахнуть вечором,
Світло з них сочится медом липовим.
Друже! Помолись перед утечею,
Щоб легка тобі доріжка випала.

 

Сонце сходить колесом розпеченим,
Шлях, немов рушник, за обрій стелеться.
Друже! Помолись перед утечею
Перуну, Даждьбогові і Велесу.

 

Чи які ще боги пригадаються,
Чи які молитви прошепочуться,—
Пахнуть спориші прощальним галасом:
Більше залишатися не хочеш ти.

 

Заклени молитвами плачі мої,
Довгими прощаннями не муч мене,
Туга з моїм серцем заручилася
Чорною іржавою обручкою.