І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (320)
18.02.20
БЛЕФ
У нас на руках — суцільні козирні тузи. На наші вуста натягнено усміхи з гуми. Зелене сукно лежить зморшкуватим глумом. Захоплива гра: ми знаємо тільки ази. Всі наші слова навряд чи відтворюють суть. За ними стоїть вагання і зляканий сумнів. Всі карти розкрити тепер було б нерозумно: За козирем сміху ховається “шісткою” сум. О, як ми чуття маскуєм невправно свої!…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
12.02.20
Випало небо снігом
Випало небо снiгомПросто менi у сни.Ранок. Сльота. Вiдлига.Калюжка коло стiни — Око на сiрому лобi,Сповнене жаху й пiтьми:Вулиця сонним ЦиклопомВклякла на зламi зими. Втомлений шепiт фiранокВ такт переможеним снам,Чаша з святими дарами —Сонце в долонi вiкна — Нас не очистить вiд скверни,Змiшана э трунком доби.Початок нової ери:Ворога возлюби, Потiм ввiйди у браму,Створену з тiла мого.Гiлка в…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Кара за перший злочин в Сонцетяжіння (24.02.20)
- Зоря мого зойку в Я зроду тут живу (20.02.20)
- Половецькі герці в Сонцетяжіння (20.02.20)
- БЛЕФ в І залишаться - вірші (18.02.20)
- Наше світання, наша розмова в Мелодія вічних прощань (17.02.20)
- Благословляю відстань тричі в Мелодія вічних прощань (16.02.20)
- Випало небо снігом в І залишаться - вірші (12.02.20)