1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (320)

Так прозоро пішла… Не хитається слід Так пішла, наче в трави Нога не ступила Шлях помітний ледь-ледь І вкрива його лід, Що скував мою пам’ять. Тут сонце безсиле.   Не розтопить воно Мідні крила долонь Що на скронях моїх Мов навік прикипіли Десь далеко за обрієм Палить вогонь Ковалі сталять променів Сонячні стріли 1994
Приблудилась доля, стала наді мною Задзвеніла в небі, злинула луною Розхитала віти, у воді відбила – Бачиш, скільки в мене молодої сили Я тобі тихенько пісню наспіваю: Є мотив і тиша, та немає краю. Є нудьга і туга, сльози є нечутні Біль і ніжність друга, - лиш немає суті Ти її не слухай – хай собі нудьгує… Ходить кінь подвір’ям,…