1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (105)

О, місто – вежа, місто ворожбит Сколи моїми смутками долоні. Я не троянда, кинута тобі, Я – пошуки себе в твоєму лоні. Я – тінь себе. Лише іще німа Я – камінь у майстерні безкінеччя… У цього неба – неповторний смак І колір часу, Всесвіту і втечі.
Уже не стане іншою свіча – Ні темним жезлом, а ні булавою Їй воїв не покликати до бою Їй помахом не зупинити час Щоб виказати все – як на духу, – Душа не потребує довгих звітів… Їй – що? Вона лише дарує світло Утомленим на темному шляху 29.09.1995
Сторінка 1 з 3