1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Мелодія вічних прощань

Мелодія вічних прощань (17)

Десь над містом квітує вогонь,Сивий присмерк над літом тане…Чуєш дивну тривогу? — Либонь,Вітер б’є в золоті тимпани.   Очі трав на обличчях руїнУсміхаються якось недобро.Прокотилися дні моїКураями за темний обрій.   Облетить листопадом тепло,Тихо ляже між слив і черешень.Видно, все, що у мене було —Віра в те, що твій погляд не бреше.   Отже, все, що лишилось мені —Тихий шепіт…
Буде так, як схочеш,Будем просто жити.Поцілунок в очі:Бачиш дивні квіти? Та сказати мушу: Щоб було вірніше,Ось — цілунок в душу.Хай співає тиша.   Сумовите скерцоСкрикне і розтане.Поцілунок в серце:Перший і останній.