Тату
На провесінь. На надзелень. На став –
Ловити аромат клейкого листя.
Шукать того, ким ти іще не став,
Чманіючи усім, що серце стисло.
Блукати навтьоки і навпаки,
Проходячи щораз туди, де вечір
Заплутав всі чуття. І всі думки.
Уперше змусив грати в «чіт і нечіт».
Туди, де у вікні – медовий світ.
Де всі думки – про тебе і для тебе –
Думки, де світять яблука в траві
Напровесні, аж до останніх гребель.
Зібгати час, назбираний в руці,
Всміхнутися Ведмедиці над дахом…
Ти потім якось говорив дочці:
– Люблю цей час. Тоді лиш листя пахне.
29.10.08