Як і кожна коштовність,
не знаєш своєї ціни.
Як і кожен дарунок,
не знаєш, чи справді ти – радість.
Проявившись у світ
за велінням Мари чи Мани,
Ти довіку не знатимеш,
зрадять тебе чи не зрадять.
Так лиш іскри пульсують
на кінчику пензля Творця.
Так лиш бризками море
цілує опівночі шкіру.
Що ж, ти просто існуєш.
І казка маленька оця
Невідома тобі.
Бо не можна тебе – понад міру.
Я скажу – і почуєш:
перлина лягає до рук –
І лиш руки ті знають
вагу й невагомість перлини.
Ти дарунок? Із вдячністю
ніжно і легко беру.
Ти коштовність? Я – та,
що нарешті оцінить.
Тож – засни собі легко.
Ти вартий найкращого сну.
Стерегтиму до ранку
застиглу між пальцями кличність…
Ти – не знаєш. Лиш я:
я ніколи тобі не мину.
У долонях моїх
засинай – проявляючись в вічність.
30.05.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- КОНКІСТАДОР в Благовіст (26.06.22)
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)