А знаєш, ми і це переживем.
Ми й не таке іще переживали –
Байдуже. Вогнепальне. Ножове.
Усі на світі орди і навали.
Усіх героїв, богів – і своїх,
І у чуже торовану байдужість…
Ми стільки віддавались течії –
І в тисячу життів не надолужить.
Та бережу одне – руїнний храм.
Та знаю ціну лиш дарункам Несса.
… Той вечір, не присвячений вітрам,
Ми провели в руїнах Херсонеса.
І це знання, здобуте мимохіть,
Я врешті маю. Сплачено – над міру:
Не ревнощі здолали і не хіть –
Лиш глузд здоровий зрікся Деяніри.
Так не приймають виклику жаги,
Так не чекають втомленого мужа…
Ще знаю ціну ревнощам богів:
І заздрять. І вбивають. І не тужать.
І хоча лавр, торкаючись чола,
Потроху в’яне – є на все закони, –
Якби в Харона був тарифний план,
Вони би відкупились від Харона.
Мені ж заради тисячі мовчань,
Мов скальпелем, твоє зрізати тупо…
Одне втішає – що на все свій час.
І що Харон і досі непідкупний.
30.12.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)