Розлилося сонце над ланами,
Затопило сяйвом береги
Розлилася повінь дивоснами,
Сповнена весняної жаги
Аж до неба виросли заграви
І шепоче стомлена земля:
- Аве, Сонце, дню весняний, Аве
Радуйся, паруюча рілля!
П’ючи струми сонячної зливи,
Мов життя затверджуючи тим,
Золотим колоссям марить нива,
Марить степ розмаєм золотим
І лиш я, вербою край дороги
Погубивши звіяні листки
Вклякла. А образи і тривоги
До весни засипали стежки
Так стою, окрадена вітрами
Тихим сном ввижаються сніги…
Байдуже, що сонце над ланами
Затопило сяйвом береги.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)